End of an empire / Крах імперії
End of an empire / Крах імперії
81x102 cm Acrylic
Where thousands of personalities converge, the system collapses.
The brightest of them, one way or another, regardless of their ideas, thoughts and beliefs, become the basis for the new system.
Yes, the system is eternal. People are used to living in a herd. After all, it is easier to go with the flow and turn individual responsibility into a collective problem.
The cycle of destruction and creation of systems is eternal. Will we ever reach a level of self-organization sufficient to destroy it?
Maybe. In the meantime, it is worth thinking about how close we are to the collapse of the current system. And whether we are bright enough to remain ourselves in its next iteration.
Там, де сходяться воєдино тисячі індивідуальностей, настає крах системи.
Найяскравіші з них, так чи інакше, незалежно від їх ідей, думок та переконань, стають основою для нової системи.
Так, система вічна. Люди звикли жити стадом. Адже плисти за течією та перетворювати індивідуальну відповідальність у колективну проблему легше.
Цикл руйнування та створення систем вічний. Чи досягнемо ми коли-небудь рівня самоорганізації, достатнього для того, аби його знищити?
Можливо. А поки варто замислитись, як близько до краху теперішньої системи ми знаходимось. І чи достатньо яскраві, аби залишитись собою у наступній її ітерації.
The brightest of them, one way or another, regardless of their ideas, thoughts and beliefs, become the basis for the new system.
Yes, the system is eternal. People are used to living in a herd. After all, it is easier to go with the flow and turn individual responsibility into a collective problem.
The cycle of destruction and creation of systems is eternal. Will we ever reach a level of self-organization sufficient to destroy it?
Maybe. In the meantime, it is worth thinking about how close we are to the collapse of the current system. And whether we are bright enough to remain ourselves in its next iteration.
Там, де сходяться воєдино тисячі індивідуальностей, настає крах системи.
Найяскравіші з них, так чи інакше, незалежно від їх ідей, думок та переконань, стають основою для нової системи.
Так, система вічна. Люди звикли жити стадом. Адже плисти за течією та перетворювати індивідуальну відповідальність у колективну проблему легше.
Цикл руйнування та створення систем вічний. Чи досягнемо ми коли-небудь рівня самоорганізації, достатнього для того, аби його знищити?
Можливо. А поки варто замислитись, як близько до краху теперішньої системи ми знаходимось. І чи достатньо яскраві, аби залишитись собою у наступній її ітерації.
