Chained / Скуті
Chained / Скуті
Ми всі, незалежно від
того, хочемо того, чи ні, є частиною соціуму – складної системи соціальних
взаємодій, що склалася усередині суспільства. Як і в будь-якій іншій системі, одна
з її ключових особливостей – контроль.
Всередині соціуму ми
займаємо якусь власну нішу. Маємо якісь власні цілі. Живемо за власними
правилами. Та чи справді наші рішення є такими власними?
Знаходячись у межах системи,
неможливо оминути її вплив - всецілий, всепоглинаючий контроль.
Соціум пронизаний тонкими,
майже невидимими ланцюгами соціальних маніпуляцій. Їх безліч. Вони сковують
нас. Вони роблять з нас слухняних рабів системи, приречених робити лише речі,
дозволені її правилами. Вони контролюють нас.
Закони, правила, мораль,
етикет, звичаї, традиції, навіть забобони – усе це різновиди соціальних
маніпуляцій. Від правил дорожнього руху до уступання сидячих місць вагітним, від
карного кодексу до рукостискання при зустрічі, від черг в аптеках до церемонії
заручин. Усі ці речі були нав’язані нам як норми, правила та звичаї соціумом, у
котрому ми живемо. Деякі з них видаються доволі логічними та правильними, деякі
– абсурдними. Та усі їх об’єднує одне – ніхто з нас їх не обирав як єдині та
правильні. Вони з’являлись у нашій свідомості по мірі усвідомлення того, що ми
живемо у соціумі.
Як приклад, я люблю ходити
там, де мені заманеться. Але я не можу цього робити – хоча б через те, що інші
люди побудували довкола мене велику кількість доріг для автотранспорту. І якщо
я буду ходити по дорогах, нехтуючи правилами дорожнього руху, які я, до речі,
теж вимушений дотримуватись не по своїй волі, мене може просто збити якийсь
автомобіль. І неправий та постраждалий у цій ситуації буду я. Хоча, при
народженні мене ніхто не питав, чи хотів би я жити у суспільстві, де значну
частину територій люди забудували дорогами, по яких мені буде заборонено
ходити. Я розумію, що від цього є користь. Але мені доводиться з цим жити. Підлаштовувати
своє життя та поведінку під дотримання цих правил. Мною маніпулюють. Мене
контролюють.
Лишень задумайтесь,
скільки «правил, по яким ви живете» є дійсно придуманими вами, а скільки вам
нав’язано соціумом. Чи є у вас насправді свобода вибору? Наскільки обмежені
ваші рухи всередині системи суспільства?
Відповівши на ці
запитання, ви, скоріше за все, дійдете до одного доволі цікавого висновку.
Соціум, як складна
соціальна система, саморегулюється.
Так, це саме ми, люди,
котрі живуть у соціумі, придумуємо усі ці закони та традиції. Вішаємо ярлики
моральності на ті чи інші вчинки та поведінку. Якщо не ми, то наші предки,
котрі прищепили нам це у вигляді виховання ще з дитинства. Щось колись
придумають і наші нащадки.
Всі соціальні маніпуляції,
котрими пронизаний та наповнений соціум, походять від нас самих.
Усе, що відбувається у
соціумі – наших рук справа.
Несправедливість, війни,
соціальна нерівність, безробіття, революції – усе це створюється нами. Для
впливу. Для контролю. Для домінування.
Ми і є тими, хто нас
контролює. Ми і є тими, хто нами маніпулює. Ми всі пов’язані. Скуті одними кайданами
відданості системі. Ми і є система.
Усі ми займаємо свою нішу
в соціумі. Живемо в таких собі «соціальних комірках». І, хоча відбуваються у
них доволі унікальні речі, та усі вони пов’язані між собою. Адже соціальні
маніпуляції, що впливають на нас, однакові.
Подивіться на людей
ліворуч від вас. Подивіться на людей праворуч від вас. Вони пов’язані з вами.
Вони скуті з вами одним і тим же ланцюгом соціальних маніпуляцій. І не тому що
вони знаходяться неподалік від вас. Тому що усі ми – частина соціуму. Усі ми
скуті.
На картині перед вами ви
можете бачити тридцять соціальних комірок. Тридцять варіантів впливу системи на
індивіда. Тридцять ситуацій. І тридцять можливостей признати себе як учасника
однієї з них.
Я знаю, що ви там є.
Бо там є і я.
І я відчуваю вас.
Бо ми з вами скуті одним
ланцюгом.
Ланцюгом соціальних маніпуляцій.

